Директор ТОВ «Рівень ЛТД» Маріян Года офіційно оголосив про збір експонатів для Музею, які він готовий придбати.

- У Рівному створюється перший інтерактивний Музей пива та хмелярства. Непересічна подія для міста. Маріяне Адамовичу, скажіть, будівлю, в якій він буде розташовуватися, обрали невипадково?

- Не знаю насправді, чи непересічна. Але якщо ви її так називаєте, то нехай так і буде. Ідея створення музею виникла трохи раніше, і вибір, у першу чергу, впав на будівлю, яку збудував колишній власник пивзаводу Герш Пісюк. Вона перебувала в комунальній власності міста і непросто її було повернути у власність пивзаводу. Зараз усі необхідні процедури відбулися, і ця будівля може бути використана для створення Музею пива.

Спочатку там розміщувався Рівненський міський центр творчості учнівської молоді. Це комунальний заклад. Коли було озвучено таку ідею, з’явилися громадські активісти, які чинили перепони і тиснули на керівництво та батьків тих дітей, які займалися в Центрі, та й на мене зокрема. Але ми мали розуміння з боку керівників міської ради і знайшли краще, просторіше приміщення для дітей та викладачів. Як наслідок – будинок Пісюка перебуває у власності заводу, і ми можемо ним розпоряджатися.

- Будинок належав Гершу Пісюку. Відповідно, чи планується в музеї відтворення його робочого кабінету?

- Я зараз не готовий дати відповідь на це запитання… На початку нашої розмови згадувалося слово «непересічний». Так ось, цей чоловік справді був непересічною особою. Він багато зробив для міста, для підприємства. Тому я вважаю, що цей період його життя повинен бути належним чином відображений у музеї.

Існує версія чи, можливо, правдива інформація, що цей будинок проєктував відомий рівненський художник Георгій Косміаді. Його донька, світлої пам’яті Надія Косміаді, згадувала, що вони разом із батьком часто бували у ньому. Якщо це підтвердиться, то в музеї має бути експозиція, яка буде присвячена Георгію Косміаді.

- Коли виникла така ідея – створити цю культурну інституцію?

- Я не можу достеменно пригадати саме рік, але це, ймовірно, був 2007. Тоді міським головою був Віктор Чайка. Я намагався звернутися з подібною пропозицією до влади, але чомусь процес не пішов. Понад десять років виношувалася ця ідея. Я вам так скажу, для підприємства цей напрям не є пріоритетним. Через те воно й відкладалося. Однак все сталося так, як мало статися.

- Наразі в будинку Герша Меєра Пісюка проводяться ремонтні роботи. На якому вони етапі?

- Ремонт зазвичай розпочинається з даху. У нас саме так і відбулося. І ці ремонтні роботи по даху практично завершено. Ми накрили будинок старою автентичною черепицею, якій сто років. Хочеться, щоб будівля виглядала презентабельно та максимально наближено до оригіналу. Далі будемо робити фасад і виконувати внутрішні роботи. Але внутрішні роботи потрібно правильно запроєктувати, оскільки на першому та другому поверхах повинні розміщуватися експозиції. Для створення експозицій буде залучено спеціалістів, і за їхніми рекомендаціями буде зроблено проєкт.

- Чи знаєте, яким буде фасад музею?

- Скажу точно, що він не буде обклеєний пінопластом. Використовуватиметься звичайна штукатурка, яка була сто років тому. Сам фасад, імовірно, матиме світлий колір, який пасуватиме йому. І щоб будинок відрізнявся від сучасних приватних новобудов, був впізнаваним. І люди, які на нього дивитимуться, розуміли, що будинку сто років.

- В інтернеті зустрічається фото проєкту будинку Герша Меєра Пісюка, який зберігається в Рівненському обласному державному архіві. Ви помітили якісь зміни, які за цей час могли відбутися з будівлею, адже їй немало-небагато сто років?

- Я вам скажу більше. Коли будинок перебував у комунальній власності, відповідно, погано фінансувався. На моїх очах відбулося два ремонти, кожен із яких погіршував зовнішній вигляд цієї будівлі. Діяли за принципом: скільки грошей – стільки й ремонту, аби тільки на голову не капало. Про зовнішній вигляд ніхто не дбав.

- Чи планується внутрішнє перепланування?

- Внутрішнє перепланування потрібно зробити таким чином, щоб рух екскурсійних груп у майбутньому відбувався за колом. І щоб вони не перетиналися одна з одною. Має бути зручно, послідовно, аби не було тупикових місць. Як це класично робиться в музеях. Це стосується як першого, так і другого поверхів.

- В опублікованих матеріалах, які зараз доступні кожному читачеві, одні автори архітектором будинку зазначають Ярмоловича, інші ж говорять про те, що в документах зазначено лише техніка М.Сіротенка.

- Це не складно було дослідити. Я в Рівненському обласному архіві бачив детальні розлогі креслення, де зазначається, що рішенням магістрату надано дозвіл Гершу Пісюку на будівництво мурованого будинку на вул. Ягеллонській, №6. Наприкінці документа підписалися люди, які проголосували за це рішення. Серед них був і мер міста. А от в альбомі «Архітектура міжвоєнного Рівного в документах і публікаціях 1921-1939 років», який видав наш водний університет, пишеться про техніка М. Сіротенка.

- Чи є у вас бачення щодо створення експозиції закладу?

- Гарне запитання. Я хотів би бачити процес виготовлення пива і процес вирощування хмелю. А також історію заводу - від його створення та до сьогодні. Проте ми плануємо створити не музей Рівненського пивзаводу, а музей, в якому розповідатиметься про пивоваріння та хмелярство історичної Волині.

- Чи є вже якісь цінні знахідки, які надбав музей? Якщо це не таємниця, звичайно.

- Таємниць особливих немає. Але експонати цікаві є. Це обладнання, яке експлуатувалося ще у відносно недавні часи, але має вигляд антикваріату. А також чимало виробничого посуду, який використовувався на заводах, багато кухлів, які я придбав за кордоном. Цього у нас назбирається достатньо. І коли оголосимо про збір експонатів, думаю, люди нам будуть готові допомогти.

- Кого з відомих пивознавців і дослідників пивної культури залучаєте до цієї справи?

- Найперше варто сказати про співпрацю з дуже відомою людиною серед пивознавців України (і не тільки) – це львів’янин Ростислав Лозовюк. У минулому – фахівець з музейної справи ВАТ «Львівська пивоварня», учасник проєкту створення Музею пивоваріння у Львові в 2005році. Він безпосередньо працював у львівському музеї. Пан Ростислав багаторічний (протягом 49 років) колекціонер пивної атрибутики, організатор колекціонерського руху в даному напрямку в Україні, дослідник пивної культури України та світу. Ми пишаємося, що така людина долучилася до нашої справи. У нашому колективі також є киянин, технічний директор «Укрпива» Микола Лавриненко. Він знавець пивної історії та поціновувач пива. Його досвід та знання неоціненні для нашого закладу. І, звичайно, ми не могли обійтися без нашого головного пивовара заводу, чеха за походженням, Пшемисла Брожа, який знає все про сучасне пивоваріння та його культуру. Він має величезну кількість власних рецептів виготовлення крафтового пива. Також дуже раді, що до нас долучаються рівненські історики та краєзнавці. На сьогодні ми ведемо перемовини щодо співпраці з Національним музеєм у Празі, переймаємо досвід провідних європейських музеїв таких міст як: Лежайськ, Тихи, Живець, Люблін.

- На заході України вже існує Музей пива. Він розташований у Львові. Ви плануєте співпрацю з ним?

- Я за будь-яку співпрацю не лише в питанні, що стосується наших музеїв, а й виробництва зокрема. Нам приємно, що директорка «Львіварні» Галина Дорош відгукнулася на наші й візит, і запит та присвятила нам чимало часу, чим і допомогла на початку музейної роботи.

- Чи будуть ноу-хау в рівненському музеї?

- Із тих великих експонатів, які я планую розмістити, є величезний компресор, що використовувався у нас на заводі. Він має досить привабливий вигляд і стоятиме на вулиці, поряд із музейною будівлею. Також придбав у Німеччині фрагмент оригінальної варниці. Вона теж стоятиме на вулиці й буде дуже цікавим експонатом для наших гостей. Зараз будинок Пісюка відгороджений парканом від тротуару і проїжджої частини. Я планую паркан прибрати, й має бути вільний доступ до Музею пивоваріння. Паркани – це те явище, яке мені не до вподоби. Прохід має бути вільним. Не знаю, чи це можна назвати ноу-хау, але щось новеньке в музейну справу та подачу пивної історії таки внесеться.

- Без сумніву, Музей пивоваріння стане туристичною принадою міста.

- Не знаю кількості музеїв у Рівному... Але мені відомо, що в Брюсселі, скажімо, є понад 300 найрізноманітніших музеїв. Це свідчить про культурний рівень міста та його мешканців. Сподіваюся, що наш Музей пивоваріння стане окрасою міста і, звісно, туристичною родзинкою. Звучить зухвало, але перспективно.

- Чи варитимуть у музеї пиво?

- Ні, пиво в музеї не будуть варити. Адже процес варіння хмільного напою досить складний. Поряд розташовується завод, який займається його виробництвом, і є міні-пивоварня. Один із музейних маршрутів буде пролягати повз бар. Отож після відвідування музею туристи, за бажанням, зможуть пройти на дегустацію пива в один із наших барів.

- Чи вирощуватимете хміль поряд із музеєм, адже про хмелярство екскурсовод розповідатиме під час екскурсії?

- Хміль за своїм зовнішнім виглядом подібний до дикого винограду, який росте на стінах старих будівель. І в нас він також може стати прикрасою. Одну із стін будівлі можна було б обсадити хмелемхорошого сорту. За ним потрібно буде доглядати. Але ми в тому розбираємося, адже маємо плантації хмелю. Тому питання лишається відкритим.

- Чи будуть вікові обмеження для відвідувачів?

- Думаю, що ми не ставитимемо вікових обмежень. Не мало би такого бути. Це ж звичайна реміснича культура, яка пов’язана із сільським господарством. Та й виробництво цікаве усім. Тому обмежень не мало б бути.

- Існує легенда, а може, це правдива історія, що у 70-80-х роках минулого століття на рівненському пивзаводі був особливий великий кухоль. Ним зачерпували пиво з чанів і смакували напоєм. Вона має право на існування?

- Мені не відомий такий кухоль, принаймні я його не бачив. Але знаю, що на кожному пивзаводі такі кухлі існували. Вони були або латунні, або алюмінієві. То це не легенда, а традиції такі колись були. Може, рівняни нам допоможуть з цим раритетом та відшукають цього кухля? Він займе почесне місце в експозиції музею. Ось, скажімо, в Семидубах, що на Дубенщині, теж був такий кухоль, з якого пригощали гостей, котрі приїздили на пивзавод. Казали, що пиво з нього смакувало по-особливому.

- Ви оголошуєте збір експонатів до музею. Що саме очікуєте отримати від рівнян і не тільки рівнян? Що є цінним для музею? І до кого звертатися, якщо людина захоче щось вам передати?

- Не хотів би окремо щось виділяти, адже цікавить абсолютно все, що пов’язане з пивзаводом та історією пивоваріння і хмелярства на теренах історичної Волині: документи, спогади, фотографії, речі, які використовувалися на виробництві – обладнання, одяг, посуд. Готовий купити абсолютно все. У будні дні можна телефонувати за номером +380957386941 і спілкуватися з п. Анастасією щодо передачі експонатів музею.

- Отже, якась оплата передбачається?

- Наголошую на тому, що готовий купити, а не отримати задарма.